вибавляти
ВИБАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ВИБАВИТИ, влю, виш; мн. вибавлять; док., перех. 1. Рятувати кого-небудь або допомагати комусь позбутися чогось неприємного. Вона була тією, котра з-поміж цілого гурту знайомих і чужих вибавила мене одна від смерті (Коб., III, 1956, 233); Я.. виїду знов у Крим на цілу зиму, якщо який нещасний случай не вибавить мене від сього заслання (Л. Укр., V, 1956, 64).
2. Виводити, знищувати. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавити (Номис, 1864, № 1313).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вибавляю | вибавляємо |
2 особа | вибавляєш | вибавляєте |
3 особа | вибавляє | вибавляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вибавлятиму | вибавлятимемо |
2 особа | вибавлятимеш | вибавлятимете |
3 особа | вибавлятиме | вибавлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вибавляв | вибавляли |
Жіночий рід | вибавляла | |
Середній рід | вибавляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вибавляймо | |
2 особа | вибавляй | вибавляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вибавляючи | |
Минулий час | вибавлявши |