вибалакати
ВИБАЛАКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Розказати що-небудь таємне, те, чого не слід розголошувати. Він вибалакав те, що мати казала (Гр., Без хліба, 1958, 45); // Розказати, висловити все. Мовчки їхали вершники, видно, далекою була їх дорога, й уже все вибалакали під час довгих нічних постоїв (Оп., Іду.., 1958, 133).
2. Домогтися чого-небудь розмовою, бесідою. - Ну що ж. Буду збиратися. Кращої долі не вибалакаєш, її робити треба (Тют., Вир, 1964, 456).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вибалакаю | вибалакаємо |
2 особа | вибалакаєш | вибалакаєте |
3 особа | вибалакає | вибалакають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вибалакав | вибалакали |
Жіночий рід | вибалакала | |
Середній рід | вибалакало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вибалакаймо | |
2 особа | вибалакай | вибалакайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вибалакавши |