викінчувальний
ВИКІНЧУВАЛЬНИЙ, а, е. Пов'язаний з викінченням. Викінчувальні роботи; // Признач. для викінчення. Викінчувальні верстати.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | викінчувальний | викінчувальна | викінчувальне | викінчувальні |
Родовий | викінчувального | викінчувальної | викінчувального | викінчувальних |
Давальний | викінчувальному | викінчувальній | викінчувальному | викінчувальним |
Знахідний | викінчувальний, викінчувального | викінчувальну | викінчувальне | викінчувальні, викінчувальних |
Орудний | викінчувальним | викінчувальною | викінчувальним | викінчувальними |
Місцевий | на/у викінчувальному, викінчувальнім | на/у викінчувальній | на/у викінчувальному, викінчувальнім | на/у викінчувальних |