випручувати
ВИПРУЧУВАТИ, ую, уєш і ВИПРУЧАТИ, аю, аєш, недок., ВИПРУЧАТИ, аю, аєш, док., перех. Повертаючи з боку на бік, смикаючи, вивільняти з чого-небудь (переважно про руки, ноги). Стецько вхопив його за ногу. - Не лізь далі!.. побачить!.. Рви тут! - Не побачить! Лізь! - командував пошепки Санько, випручуючи ногу у товариша з рук (Гр., Без хліба, 1958, 52); Тарас випручував із обіймів непокірну, нестрижену голову (Вас., II, 1959, 372); А сердешне Неначе благає: Випручало рученята Й до їх простягає (Шевч., I, 1963, 311); Шагайда взяв її за лікоть, хотів одвести з метушливого натовпу, але вона випручала руку (Кучер, Чорноморці, 1956, 102); // розм. Витягати, висмикувати що-небудь. Чіпка подався назад до ліси, став випручувати хворостину (Мирний, II, 1954, 166).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випручую | випручуємо |
2 особа | випручуєш | випручуєте |
3 особа | випручує | випручують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випручуватиму | випручуватимемо |
2 особа | випручуватимеш | випручуватимете |
3 особа | випручуватиме | випручуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | випручував | випручували |
Жіночий рід | випручувала | |
Середній рід | випручувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випручуймо | |
2 особа | випручуй | випручуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | випручуючи | |
Минулий час | випручувавши |