висварити
ВИСВАРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. 1. Різко висловити кому-небудь своє незадоволення, обурення з його поведінки. Крутонув [Павло] так, що динамка заскреготіла, як скажена, і поперегорали лампочки. Павла висварили і більше до техніки не пускали (Тют., Вир, 1960, 40).
2. Здобути кого-, що-небудь за допомогою сварки. Недарма кажуть, що вона й чоловіка свого - Карпа висварила собі у дівчат (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 200); Для Кам'яного Броду Коропов з допомогою Дзюби все-таки висварив трактора (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 180).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висварю | висваримо |
2 особа | висвариш | висварите |
3 особа | висварить | висварять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висваритиму | висваритимемо |
2 особа | висваритимеш | висваритимете |
3 особа | висваритиме | висваритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | висварив | висварили |
Жіночий рід | висварила | |
Середній рід | висварило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висварімо | |
2 особа | висвари | висваріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | висварячи | |
Минулий час | висваривши |