вискалений
ВИСКАЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до вискалити. Пам'ятає [Юлдаш] гостроребрі трупи отруєних звірів - скляні очі, вискалені зуби, висолоплені язики... (Донч., І, 1956, 145).
2. прикм. З відкритими зубами. Зараз у нього був інший вигляд - карабін у руках, обличчя червоне, п'яне, вискалене (Скл., Легенд. начдив, 1957, 47).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вискалений | вискалена | вискалене | вискалені |
Родовий | вискаленого | вискаленої | вискаленого | вискалених |
Давальний | вискаленому | вискаленій | вискаленому | вискаленим |
Знахідний | вискалений, вискаленого | вискалену | вискалене | вискалені, вискалених |
Орудний | вискаленим | вискаленою | вискаленим | вискаленими |
Місцевий | на/у вискаленому, вискаленім | на/у вискаленій | на/у вискаленому, вискаленім | на/у вискалених |