висуджувати
ВИСУДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИСУДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. 1. Судом домагатися чого-небудь. - Це ж і раніше ви своє право висудили! - Тоді висудили, а тепер вже й не знаю, як буде. Витягнули, видряпали мирові посередники всілякі закони - і всі проти мужика (Стельмах, Хліб.., 1959, 349).
2. Виносити вирок. З яких законів волосні судді висудили той рішенець, того ні Семен, ні Мартоха, ні самі судді не знали (Л. Укр., III, 1952, 638).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висуджую | висуджуємо |
2 особа | висуджуєш | висуджуєте |
3 особа | висуджує | висуджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висуджуватиму | висуджуватимемо |
2 особа | висуджуватимеш | висуджуватимете |
3 особа | висуджуватиме | висуджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | висуджував | висуджували |
Жіночий рід | висуджувала | |
Середній рід | висуджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висуджуймо | |
2 особа | висуджуй | висуджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | висуджуючи | |
Минулий час | висуджувавши |