вихитувати
ВИХИТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИХИТАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Хитаючи, вивалювати що-небудь. - Тепер уже можна вихитувати камінчики по одному (Ле, Хмельницький, 1957, 35); Обережно, помалу натискаючи, вона вихитала вікно з луток так, що могла в щілину просунути руку спершу з одного боку, тоді з другого (Гр., II, 1963, 291).
2. тільки недок., неперех., розм. Часто хитати; похитувати. - Скільки ж труда вклали! - жалібно вихитував головою Йонька, оглядаючи розкішні валки скошеного сіна (Тют., Вир, 1964, 237).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихитую | вихитуємо |
2 особа | вихитуєш | вихитуєте |
3 особа | вихитує | вихитують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихитуватиму | вихитуватимемо |
2 особа | вихитуватимеш | вихитуватимете |
3 особа | вихитуватиме | вихитуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вихитував | вихитували |
Жіночий рід | вихитувала | |
Середній рід | вихитувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихитуймо | |
2 особа | вихитуй | вихитуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вихитуючи | |
Минулий час | вихитувавши |