відкупорений
ВІДКУПОРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкупорити. Заздалегідь відкупорені пляшки закриваються особливими пробками з металевими чи скляними головками (Укр. страви, 1957, 399).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відкупорений | відкупорена | відкупорене | відкупорені |
Родовий | відкупореного | відкупореної | відкупореного | відкупорених |
Давальний | відкупореному | відкупореній | відкупореному | відкупореним |
Знахідний | відкупорений, відкупореного | відкупорену | відкупорене | відкупорені, відкупорених |
Орудний | відкупореним | відкупореною | відкупореним | відкупореними |
Місцевий | на/у відкупореному, відкупоренім | на/у відкупореній | на/у відкупореному, відкупоренім | на/у відкупорених |