відпуст
ВІДПУСТ, у, ч., церк. 1. Молитва, якою відпускаються гріхи. О. Яким тільки що відпуст прочитав (Свидн., Люборацькі, 1955, 132).
2. Місцевий церковний обряд, під час якого масово відпускаються гріхи. Вона погодилась з Настею, навіть обіцяла піти після жнив на відпуст відмолювати. гріхи свої й доччині (Коцюб., I, 1955, 57); * У порівн. Ось ідуть вони [звірі] юрбами, Мов на відпуст з корогвами (Фр., XII, 1953, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відпуст | відпусти |
Родовий | відпусту | відпустів |
Давальний | відпустові, відпусту | відпустам |
Знахідний | відпуст | відпусти |
Орудний | відпустом | відпустами |
Місцевий | на/у відпусті | на/у відпустах |
Кличний | відпусте | відпусти |
відпустовий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відпустовий | відпустова | відпустове | відпустові |
Родовий | відпустового | відпустової | відпустового | відпустових |
Давальний | відпустовому | відпустовій | відпустовому | відпустовим |
Знахідний | відпустовий, відпустового | відпустову | відпустове | відпустові, відпустових |
Орудний | відпустовим | відпустовою | відпустовим | відпустовими |
Місцевий | на/у відпустовому, відпустовім | на/у відпустовій | на/у відпустовому, відпустовім | на/у відпустових |