відшмагати
ВІДШМАГАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Вибити різками, батогом, канчуком і т. ін.; висікти. - Я не подивлюсь тобі в зуби: серед улиці здеру з тебе спідницю ще й нагайкою одшмагаю (Н.-Лев., II, 1956, 45); [Кривоніс:] Несіть киї, я відшмагаю його сам (Корн., І, 1955, 213).
2. перен., розм. Пройти пішки певну відстань. Він одшмагав пішака весь шлях від Петербурга до Петергофа (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 69).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відшмагаю | відшмагаємо |
2 особа | відшмагаєш | відшмагаєте |
3 особа | відшмагає | відшмагають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відшмагав | відшмагали |
Жіночий рід | відшмагала | |
Середній рід | відшмагало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відшмагаймо | |
2 особа | відшмагай | відшмагайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відшмагавши |