вільготний
ВІЛЬГОТНИЙ1, а, е, рідко. Прикм. до вільгота1. Осінь холодная, осінь вільготна Панує у нас (Л. Укр., І, 1951, 27); Прилягли й воли, повільно ремигаючи і поводячи на всі боки вільготними імлистими очима (Тулуб, Людолови, I, 1957, 383).
ВІЛЬГОТНИЙ2, а, е, заст. Прикм. до вільгота2. [Олекса:] Мені писав дядько Панас, що я вільготний... (К.-Карий, І, 1960, 44); Хоча б уже швидше пригріло сонце по-весняному, та й торбу на плечі, та й на оту вільготну неймовірну Каховку! (Гончар, Таврія.., 1957, 8).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вільготний | вільготна | вільготне | вільготні |
Родовий | вільготного | вільготної | вільготного | вільготних |
Давальний | вільготному | вільготній | вільготному | вільготним |
Знахідний | вільготний, вільготного | вільготну | вільготне | вільготні, вільготних |
Орудний | вільготним | вільготною | вільготним | вільготними |
Місцевий | на/у вільготному, вільготнім | на/у вільготній | на/у вільготному, вільготнім | на/у вільготних |