вірувати
ВІРУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Бути релігійним, вірити в бога, у надприродні сили. - Мужик поки ще темний, то і в бога вірує; а вивчиться - він і церкву забуде (Мирний, І, 1954, 340); Я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка, яка ані в бога не вірує, ані панів не признає (Стеф., II, 1953, 13).
2. рідко. Бути певним, переконаним у чому-небудь. О, велетні, що запряглися в ярма, Щоб цілий світ од ярем увільнить! Я вірую, що йдете ви недарма (Рильський, II, 1946, 6).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вірую | віруємо |
2 особа | віруєш | віруєте |
3 особа | вірує | вірують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віруватиму | віруватимемо |
2 особа | віруватимеш | віруватимете |
3 особа | віруватиме | віруватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вірував | вірували |
Жіночий рід | вірувала | |
Середній рід | вірувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віруймо | |
2 особа | віруй | віруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | віруючи | |
Минулий час | вірувавши |