віршівник
ВІРШІВНИК, а, ч., заст. Поет. Я себе не лічу за віршівника і через те мої вірші може й не задовольнять справжнього віршівника (Мирний, V, 1955, 376).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віршівник | віршівники |
Родовий | віршівника | віршівників |
Давальний | віршівникові, віршівнику | віршівникам |
Знахідний | віршівника | віршівників |
Орудний | віршівником | віршівниками |
Місцевий | на/у віршівнику, віршівникові | на/у віршівниках |
Кличний | віршівнику | віршівники |