гакнути
ГАКНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Однокр. до гакати. - Га! - гакнув Прокіп і спинивсь (Н.-Лев., III, 1956, 124); - Га? - товсто гакнув Яків і знову зирнув на світло (Мирний, І, 1954, 293).
2. Ударити, стукнути. Він з досади так гакнув по зубилу, що молоток зіскочив і боляче вдарив його в руку (Бойч., Молодість, 1949, 24).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гакну | гакнемо |
2 особа | гакнеш | гакнете |
3 особа | гакне | гакнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гакнув | гакнули |
Жіночий рід | гакнула | |
Середній рід | гакнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гакнімо | |
2 особа | гакни | гакніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | гакнувши |