глиба
ГЛИБА, и, ж. Те саме, що брила. Летить каміння, летять глиби страшні на військо королівське (Шиян, Іван - мужицький син, 1959, 54); На шляху незабаром почали траплятися земляні глиби на кризі (Видатні вітч. географи.., 1954, 58); * Образно. Ми зрушили з місця глибу нечуваної ваги, глибу косності, неуцтва.. (Ленін, 31, 1951, 99); * У порівн. Матрос, як глиба, стояв лицем до зборів, уперся спиною об ганок (Ле, Історія радості, 1947, 65).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | глиба | глиби |
Родовий | глиби | глиб |
Давальний | глибі | глибам |
Знахідний | глибу | глиби |
Орудний | глибою | глибами |
Місцевий | на/у глибі | на/у глибах |
Кличний | глибо | глиби |
брила
БРИЛА, и, ж. Великий безформний шматок каменю, землі, глини, льоду і т. ін. Рве [вода] каміння з-під ніг, котить кам'яні брили з гори і дуже легко може перевернути віз (Фр., III, 1950, 7); Гурток людей котить покинуту Зетом брилу до вилому (Л. Укр., І, 1951, 455); Он під самим берегом розмокає у воді свіжа глиняна брила, що недавно відкололася від берега (Руд., Вітер.., 1958, 155).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | брила | брили |
Родовий | брили | брил |
Давальний | брилі | брилам |
Знахідний | брилу | брили |
Орудний | брилою | брилами |
Місцевий | на/у брилі | на/у брилах |
Кличний | брило | брили |