глинобитний
ГЛИНОБИТНИЙ, а, е, буд. Міцно, щільно збитий з суміші глини і порізаної соломи або дрібного каміння, піску і т. ін. Крім напівземлянок, характерних для ранньотрипільського часу, будували і глинобитні наземні споруди (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 55); У кутку, на підвищенні з грунту, стояла глинобитна піч куполоподібної форми (Вісник АН, 8, 1949, 41); Корівник будувався оригінальним способом: над старим, глинобитним, зводився новий цегляний - вищий і більший (Смолич, III, 1959. 558).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | глинобитний | глинобитна | глинобитне | глинобитні |
Родовий | глинобитного | глинобитної | глинобитного | глинобитних |
Давальний | глинобитному | глинобитній | глинобитному | глинобитним |
Знахідний | глинобитний, глинобитного | глинобитну | глинобитне | глинобитні, глинобитних |
Орудний | глинобитним | глинобитною | глинобитним | глинобитними |
Місцевий | на/у глинобитному, глинобитнім | на/у глинобитній | на/у глинобитному, глинобитнім | на/у глинобитних |