головництво
ГОЛОВНИЦТВО, а, с., діал. Кримінальний злочин; кримінальщина. Від тої годиноньки, як головництво сталося, вона без ума (Федьк., Буковина, 1950, 93); - Люди, опам'ятайте мене, божевільну, бо ще головництво нароблю (Козл., Ю. Крук, 1957, 75).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | головництво | головництва |
Родовий | головництва | головництв |
Давальний | головництву | головництвам |
Знахідний | головництво | головництва |
Орудний | головництвом | головництвами |
Місцевий | на/у головництві | на/у головництвах |
Кличний | головництво | головництва |