горець
ГОРЕЦЬ, рця, ч. Житель гір; горянин. Коли поставили на стіл десять повних кошиків винограду, добродушні горці оніміли від захвату (Довж., Зач. Десна, 1957, 261); На устах стрункої путивлянки, В коломийці горця-юнака, В хорі нагородженої ланки - Легендарне ймення Ковпака (Воронько, Тепло.., 1959, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | горець | горці |
Родовий | горця | горців |
Давальний | горцеві, горцю | горцям |
Знахідний | горця | горців |
Орудний | горцем | горцями |
Місцевий | на/у горці, горцеві | на/у горцях |
Кличний | горцю | горці |