градобудівник
ГРАДОБУДІВНИК, а, ч. Фахівець з градобудування; архітектор. Перлина світового зодчества, Петербург створений генієм народу і видатних російських архітекторів, градобудівників Єропкіна, Захарова, Растреллі, Баженова, Вороніхіна, Стасова, Россі (Рад. Укр., 22.УІ 1957, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | градобудівник | градобудівники |
Родовий | градобудівника | градобудівників |
Давальний | градобудівникові, градобудівнику | градобудівникам |
Знахідний | градобудівника | градобудівників |
Орудний | градобудівником | градобудівниками |
Місцевий | на/у градобудівнику, градобудівникові | на/у градобудівниках |
Кличний | градобудівнику | градобудівники |