гранатометання
ГРАНАТОМЕТАННЯ, я, с., військ., спорт. Метання гранат (див. граната1). Вони добре зарекомендували себе у Тсоавіахімі, у винищувальних батальйонах, пройшли навчання з стрільби, гранатометання, з тактики партизанської боротьби в лісі (Шер., Молоді месники, 1949, 9).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гранатометання | гранатометання |
Родовий | гранатометання | гранатометань |
Давальний | гранатометанню | гранатометанням |
Знахідний | гранатометання | гранатометання |
Орудний | гранатометанням | гранатометаннями |
Місцевий | на/у гранатометанні | на/у гранатометаннях |
Кличний | гранатометання | гранатометання |