гробовище
ГРОБОВИЩЕ, а, с., рідко. 1. Те саме, що кладовище. Вночі .. встав, пішов на гробовище, одрив тещу, вийняв з труни (Укр.. казки, легенди.., 1957, 275); Тишею, спокоєм гробовища повіяло від цього тихого кутка (Тулуб, Людолови, І, 1957, 129).
2. Те саме, що гробниця. Двадцять найкращих літ життя провів [Степан Калинович] у оцій темній канцелярії, подібній до великого родинного гробовища (Фр., VI, 1951, 327); Кістяк скіф'янки частково зберігся на первісному місці, де в широкому дерев'яному гробовищі знаходились половина грудної клітки та кістки ніг (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 170).
3. Яма, в яку кладуть померлого. Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла (Шевч., II, 1953, 150).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гробовище | гробовища |
Родовий | гробовища | гробовищ |
Давальний | гробовищу | гробовищам |
Знахідний | гробовище | гробовища |
Орудний | гробовищем | гробовищами |
Місцевий | на/у гробовищі | на/у гробовищах |
Кличний | гробовище | гробовища |