гуру
ГУРУ, невідм., ч. 1. Духовний наставник, учитель житейської мудрості у індусів. 2. Людина винятково авторитетна і компетентна у своїй галузі.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гуру | гуру |
Родовий | гуру | гуру |
Давальний | гуру | гуру |
Знахідний | гуру | гуру |
Орудний | гуру | гуру |
Місцевий | на/у гуру | на/у гуру |
Кличний | гуру | гуру |
гура
ГУРА, и, ж. , діал. Купа. Гура накиданого каміння.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гура | гури |
Родовий | гури | гур |
Давальний | гурі | гурам |
Знахідний | гуру | гури |
Орудний | гурою | гурами |
Місцевий | на/у гурі | на/у гурах |
Кличний | гуро | гури |