гусник
ГУСНИК, а, ч., розм. Приміщення для гусей. Петро відчинив ворота, і гуси, похитуючись, попрямували до гусника (Юхвід, Оля, 1959, 156).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гусник | гусники |
Родовий | гусника | гусників |
Давальний | гусникові, гуснику | гусникам |
Знахідний | гусник | гусники |
Орудний | гусником | гусниками |
Місцевий | на/у гуснику | на/у гусниках |
Кличний | гуснику | гусники |