дебеліти
ДЕБЕЛІТИ, ію, ієш, недок., розм. 1. Ставати нерухомим; дубіти. Що від людей за роботу дістанемо, тим і заносимося, а не раз, то й голодом дебеліємо (Фр., І, 1955, 370).
2. Ставати твердим, тужавим; шкарубнути. Кругом куреня не видно нікого, тілько.. лежали сітки та геть одсторонь на вбитих у землю кілках дебелів невід (Мирний, І, 1954, 348).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дебелію | дебеліємо |
2 особа | дебелієш | дебелієте |
3 особа | дебеліє | дебеліють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дебелітиму | дебелітимемо |
2 особа | дебелітимеш | дебелітимете |
3 особа | дебелітиме | дебелітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дебелів | дебеліли |
Жіночий рід | дебеліла | |
Середній рід | дебеліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дебеліймо | |
2 особа | дебелій | дебелійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дебеліючи | |
Минулий час | дебелівши |