дейксис
ДЕЙКСИС, -а, ч. Термін, що його використовують для позначення контекстної обумовленості мови. // Вказівка як значення або функція мовної одиниці, що виражається лексичними або граматичними засобами.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дейксис | дейксиси |
Родовий | дейксиса | дейксисів |
Давальний | дейксисові, дейксису | дейксисам |
Знахідний | дейксис | дейксиси |
Орудний | дейксисом | дейксисами |
Місцевий | на/у дейксисі | на/у дейксисах |
Кличний | дейксисе | дейксиси |