декорум
ДЕКОРУМ, у, ч., книжн. Зовнішня пристойність; обстановка, відповідна до рангу, службового становища. А що сказала б вона? Міщанин!.. галабурдник!.. Їй треба декорум... (Коцюб., І, 1955, 408).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | декорум | декоруми |
Родовий | декоруму | декорумів |
Давальний | декорумові, декоруму | декорумам |
Знахідний | декорум | декоруми |
Орудний | декорумом | декорумами |
Місцевий | на/у декорумі | на/у декорумах |
Кличний | декоруме | декоруми |