дефіс
ДЕФІС, а, ч. Коротка риска, яка сполучає слова або їх основи в одне ціле чи прикладку з підпорядковуючим словом. Особливо детально, з численними ілюстраціями розроблено в новому українському правописі написання слів і словосполучень разом, через дефіс і окремо (Мовозн., IV-V, 1947, 240); // Знак переносу частини слова з одного рядка в другий.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дефіс | дефіси |
Родовий | дефіса | дефісів |
Давальний | дефісові, дефісу | дефісам |
Знахідний | дефіс | дефіси |
Орудний | дефісом | дефісами |
Місцевий | на/у дефісі | на/у дефісах |
Кличний | дефісе | дефіси |