дивування
ДИВУВАННЯ, я, с. Стан людини, викликаний тим, що вражає, дивує своєю незвичайністю, незрозумілістю або несподіваністю. - Я ніколи не то, що бачила, а й не гадала, щоб на світі було таке! - і страх перейшов у дивування (Мирний, І, 1954, 67); [Воробйов:] Зникає все марне, дрібне, егоїстичне. Я з дивуванням згадую - невже я міг з вами сперечатись? (Коч., II, 1956, 468).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дивування | дивування |
Родовий | дивування | дивувань |
Давальний | дивуванню | дивуванням |
Знахідний | дивування | дивування |
Орудний | дивуванням | дивуваннями |
Місцевий | на/у дивуванні | на/у дивуваннях |
Кличний | дивування | дивування |