дмухнути
ДМУХНУТИ, ну, неш, док. 1. Однокр. до дмухати. Одарка дмухнула на свічку і ..непроглядна темнота зразу все покрила (Мирний, IV, 1955, 192); Через.. вікно в гратах ринув холодком весняний подих, дмухнув цвітом... (Вас., II, 1959, 52); Дмухнув легенький вітерець, і між липами на алеї закружляло жовте листя (Корн., II, 1955, 347); // безос. З зруба вогкістю дмухнуло (Щог., Поезії, 1958, 366); Льодовим вітром дмухнуло їй в обличчя (Тулуб, Людолови, II, 1957, 122); * Образно. Дмухнула [ніч] по лугах.. і покрила їх густими, сивими туманами пари (Фр., VII, 1951, 142); * У порівн. На ясну жовту пляму, мов що дмухнуло, так вона зникла (Мирний, І, 1954, 338).
@ Дмухни - і похилиться (полетить) - про худу і безсилу людину. [Тарас:] Невже правда, Романе Денисовичу?.. А так худенька [Леся], кволенька... Дмухни - і похилиться (Сміл., Черв. троянда, 1955, 20).
2. розм. Швидко направитися куди-небудь, піти, поїхати і т. ін. Але наш козак не трус .. Подивився, скрутив вус, Сів на чайку та й дмухнув (Пісні та романси.., II, 1956, 39); Сіцілія, земля багата, Вона мені щось по знаку, Дмухнім лиш, братця, ми до неї (Котл., І, 1952, 88); - Вдарила така страшна тривога. Що я, міцно заціпивши зуби, Натиснув на голові крисаню 1 дмухнув дорогою щодуху (Фр., XIII, 1954, 339).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дмухну | дмухнемо |
2 особа | дмухнеш | дмухнете |
3 особа | дмухне | дмухнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дмухнув | дмухнули |
Жіночий рід | дмухнула | |
Середній рід | дмухнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дмухнімо | |
2 особа | дмухни | дмухніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | дмухнувши |