добродійний
ДОБРОДІЙНИЙ, а, е. 1. Який має на меті давати матеріальну допомогу бідним. Міністерство внутрішніх справ затвердило статут нового добродійного товариства (Коцюб., III, 1956, 198).
2. Який приносить користь, дає добро. Добродієм я величаю його тільки з української гречності, а зовсім не тому, щоб він уславився чимсь добродійним або хоч просто добрим (Сам., II, 1958, 356); * Образно. Після лютої зими настала добродійна весна (Барв., Опов.., 1902, 418).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | добродійний | добродійна | добродійне | добродійні |
Родовий | добродійного | добродійної | добродійного | добродійних |
Давальний | добродійному | добродійній | добродійному | добродійним |
Знахідний | добродійний, добродійного | добродійну | добродійне | добродійні, добродійних |
Орудний | добродійним | добродійною | добродійним | добродійними |
Місцевий | на/у добродійному, добродійнім | на/у добродійній | на/у добродійному, добродійнім | на/у добродійних |