довбатися
ДОВБАТИСЯ, аюся, аєшся і рідко ДОВБТИСЯ, буся, бешся, недок., розм. 1. Риючись у чому-небудь, дошукуватися чогось. Василь усе вижидав та усе в кишені довбавсь; а далі витяг капшучок, а там-таки дещо бряжчало (Кв.-Осн., II, 1956, 28); Машиніст, залізши в яму біля топки, ще чогось там довбався під низом (Гончар, Таврія.., 1957, 203); Біля ганку довбається в смітнику курка (Воронько, Казка.., 1957, 3); * Образно. Коли людина клопочеться про ту особу, яку кохає, вона не думає за себе, не довбається у власній душі своїй? (Л. Янов., І, 1959, 443).
2. Займатися якоюсь копіткою справою; робити що-небудь дуже повільно або невміло; возитися. Христя довбається над мережкою... (Мирний, III, 1954, 30); До розщепленого атома він чомусь ставився недовірливо. - Усе довбуться [вчені], копирсаються, - говорив він похмуро. - Хочуть розкусити горішок первородної енергії (Вол., Дні.., 1958, 89).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довбаюся | довбаємося |
2 особа | довбаєшся | довбаєтеся |
3 особа | довбається | довбаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довбатимуся | довбатимемося |
2 особа | довбатимешся | довбатиметеся |
3 особа | довбатиметься | довбатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | довбався | довбалися |
Жіночий рід | довбалася | |
Середній рід | довбалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довбаймося | |
2 особа | довбайся | довбайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | довбаючись | |
Минулий час | довбавшись |