догідний
ДОГІДНИЙ, а, е, діал. 1. Який, задовольняючи певні вимоги, може бути вживаний для чого-небудь; придатний на що-небудь. Способи, які йому [судді] підсувалися, не годилися з його сумлінням, хоча були добрі та догідні (Кобр., Вибр., 1954, 36).
2. Зручний. Місце, де я сидів, було дуже догідне (Фр., IV, 1950, 225).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | догідний | догідна | догідне | догідні |
Родовий | догідного | догідної | догідного | догідних |
Давальний | догідному | догідній | догідному | догідним |
Знахідний | догідний, догідного | догідну | догідне | догідні, догідних |
Орудний | догідним | догідною | догідним | догідними |
Місцевий | на/у догідному, догіднім | на/у догідній | на/у догідному, догіднім | на/у догідних |