додержаний
ДОДЕРЖАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до додержати. В цілому не можна говорити про абсолютно чистий, цілком додержаний український чи білоруський тип або характер усіх грамот [XIV ст.] (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 49); // додержано, безос. присудк. сл. В перекладі додержано якнайближчої точності щодо тексту (Л. Укр., IV, 1954, 274).
2. у знач. прикм. Доведений до високої якості тривалим зберіганням у відповідних умовах. В кубках іскрилось додержане вино (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 166).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | додержаний | додержана | додержане | додержані |
Родовий | додержаного | додержаної | додержаного | додержаних |
Давальний | додержаному | додержаній | додержаному | додержаним |
Знахідний | додержаний, додержаного | додержану | додержане | додержані, додержаних |
Орудний | додержаним | додержаною | додержаним | додержаними |
Місцевий | на/у додержаному, додержанім | на/у додержаній | на/у додержаному, додержанім | на/у додержаних |