дожинати
ДОЖИНАТИ, аю, аєш, недок., ДОЖАТИ, жну, жнеш, док., перех. і без додатка. Закінчувати жати; жати все, до кінця; жати до певної межі. Переказує піп через людей до Івана, щоби йшов дожинати (Март., Тв., 1954, 38); Захапались [женці] - кожен своє дожинати. Бо завтра вже, може, й ніколи буде (Головко, II, 1957, 240); На Йвася глянула, взяла його тихенько сповила Та, щоб дожать до ланового, Ще копу дожинать пішла (Шевч., II, 1953, 287).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дожинаю | дожинаємо |
2 особа | дожинаєш | дожинаєте |
3 особа | дожинає | дожинають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дожинатиму | дожинатимемо |
2 особа | дожинатимеш | дожинатимете |
3 особа | дожинатиме | дожинатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дожинав | дожинали |
Жіночий рід | дожинала | |
Середній рід | дожинало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дожинаймо | |
2 особа | дожинай | дожинайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дожинаючи | |
Минулий час | дожинавши |