дозоляти
ДОЗОЛЯТИ, яю, яєш, недок., ДОЗОЛИТИ, золю, золиш, док. 1. перех. Закінчувати золити. Дозоляти білизну.
2. неперех., кому, перен., розм. Те саме, що дошкуляти 1. - Параско! ще ти мало мене мучила? мені дозоляла?! - скрикнув він і заскреготав зубами (Мирний, IV, 1955, 52); Вони [діти] знали, що те наморщене лице, ці трохи не спінені уста мали свою глибшу причину. Вже то хтось добре дозолив батькові (Круш., Буденний хліб.., 1960, 123).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дозоляю | дозоляємо |
2 особа | дозоляєш | дозоляєте |
3 особа | дозоляє | дозоляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дозолятиму | дозолятимемо |
2 особа | дозолятимеш | дозолятимете |
3 особа | дозолятиме | дозолятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дозоляв | дозоляли |
Жіночий рід | дозоляла | |
Середній рід | дозоляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дозоляймо | |
2 особа | дозоляй | дозоляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дозоляючи | |
Минулий час | дозолявши |