достача
ДОСТАЧА, і, ж., розм. Те саме, що достаток 1. По зблідлому сухому обличчю, котре не казало про розкоші та достачі, пробігали похмурі смуги (Мирний, І, 1954, 319); В непоказних одноповерхових домах із крутими гонтовими дахами або солом'яними стріхами, насунутими, як шапки, до вікон, була не тільки достача, а навіть і розкіш (Тулуб, Людолови, І, 1957, 166).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | достача | достачі |
Родовий | достачі | достач |
Давальний | достачі | достачам |
Знахідний | достачу | достачі |
Орудний | достачею | достачами |
Місцевий | на/у достачі | на/у достачах |
Кличний | достаче | достачі |