дізнавач
ДІЗНАВАЧ, -а, ч. Посадова особа, уповноважена на проведення дізнання; провадження у справі здійснює у межах своєї компетенції до передачі кримінальної справи прокуророві чи слідчому, керуючись при цьому законом, внутрішніми переконанням, а також письмовими вказівками органу дізнання і прокурора; на відміну від слідчого має меншу процесуальну самостійність; його рішення потребують затвердження органом дізнання, а в окремих випадках – санкції прокурора; на відміну від слідчого, крім проведення слідчих дій, дізнавач може виконувати оперативно-розшукові заходи з метою встановлення злочинів і осіб, що їх скоїли.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дізнавач | дізнавачі |
Родовий | дізнавача | дізнавачів |
Давальний | дізнавачеві, дізнавачу | дізнавачам |
Знахідний | дізнавача | дізнавачів |
Орудний | дізнавачем | дізнавачами |
Місцевий | на/у дізнавачі, дізнавачу, дізнавачеві | на/у дізнавачах |
Кличний | дізнавачу | дізнавачі |