дімок
ДІМОК, мка, ч. Зменш. до дім 1, 2. Дімки потягли й долинами, й по узгір'ях, - все хрещений люд живе за містом (Свидн., Люборацькі, 1955, 51); Все саме село страх сподобалось мені - в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини, з заможнішими дімками нащадків (Коцюб., І, 1955, 255).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дімок | дімки |
Родовий | дімка | дімків |
Давальний | дімкові, дімку | дімкам |
Знахідний | дімок | дімки |
Орудний | дімком | дімками |
Місцевий | на/у дімку | на/у дімках |
Кличний | дімку | дімки |