етика
ЕТИКА, и, ж. 1. Наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей. Франко обстоює відокремлення етики від релігії (Вісник АН, 4, 1949, 46).
2. Норми поведінки, сукупність моральних правил якого-небудь класу, суспільної організації, професії і т. ін. В радянській школі народилась нова, піонерська етика (Донч., VI, 1957, 600); Читати їй лекцію про нашу, комуністичну етику тут, за столом, ніяково, та й не хотілося (Кач., II, 1958, 49).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | етика | етики |
Родовий | етики | етик |
Давальний | етиці | етикам |
Знахідний | етику | етики |
Орудний | етикою | етиками |
Місцевий | на/у етиці | на/у етиках |
Кличний | етико | етики |