жукуватий
ЖУКУВАТИЙ, а, е, рідко. З темною шкірою обличчя; смаглявий. - А про те не згадувала [пані], як жукуватий князь прогайнував усю батьківщину, зоставив їй тільки будинок невеличкий у місті (Вовчок, І, 1955, 258); Не встигли за ним зачинитися двері, як на порозі заявилася огрядна постать чорного, жукуватого пана в формі судовця (Стельмах, Хліб.., 1959, 85).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | жукуватий | жукувата | жукувате | жукуваті |
Родовий | жукуватого | жукуватої | жукуватого | жукуватих |
Давальний | жукуватому | жукуватій | жукуватому | жукуватим |
Знахідний | жукуватий, жукуватого | жукувату | жукувате | жукуваті, жукуватих |
Орудний | жукуватим | жукуватою | жукуватим | жукуватими |
Місцевий | на/у жукуватому, жукуватім | на/у жукуватій | на/у жукуватому, жукуватім | на/у жукуватих |