забаламучувати
ЗАБАЛАМУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБАЛАМУТИТИ, учу, утиш, док., перех., розм. Збивати з доброго шляху; одурманювати, затуманювати. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його (Сл. Гр.); Матері думай тепер. Бо він же ще дитина, хлоп'я довірливе, а якась така підвернеться, що з розуму зведе, за-баламутить, і де вже йому тоді думати про інститут, про науку... (Гончар, Тронка, 1963, 100).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забаламучую | забаламучуємо |
2 особа | забаламучуєш | забаламучуєте |
3 особа | забаламучує | забаламучують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забаламучуватиму | забаламучуватимемо |
2 особа | забаламучуватимеш | забаламучуватимете |
3 особа | забаламучуватиме | забаламучуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | забаламучував | забаламучували |
Жіночий рід | забаламучувала | |
Середній рід | забаламучувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забаламучуймо | |
2 особа | забаламучуй | забаламучуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | забаламучуючи | |
Минулий час | забаламучувавши |