завередувати
ЗАВЕРЕДУВАТИ, ую, уєш, док. Почати вередувати; виявляти незадоволення, примхи. Нікому ніколи не сказав [суддя] лихого слова; коли жінка часом завередувала, уступався з очей; цінив домашній спокій (Мак., Вибр., 1954, 285); - До вас - на наступний або на третій [урок іду]. - А я тоді не захочу, - знову завередувала Пишна (Збан., Малин. дзвін, 1958, 125).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завередую | завередуємо |
2 особа | завередуєш | завередуєте |
3 особа | завередує | завередують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | завередував | завередували |
Жіночий рід | завередувала | |
Середній рід | завередувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завередуймо | |
2 особа | завередуй | завередуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | завередувавши |