загиблий
ЗАГИБЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до загинути і загибнути. Під однією загиблою бід морозу грушею було виявлене справжнє чудо -..живий кущ винограду (Довж., І, 1958, 473); Адмірал наказав одному малому кораблю підібрати людей з загиблого есмінця... (Кучер, Чорноморці, 1956, 101); Сучасне буржуазне суспільство, яке вийшло з надр загиблого феодального суспільства, не знищило класових суперечностей (Комун. маніф., 1947, 14); // у знач. ім. загиблий, лого, ч.; загибла, лої, ж. Людина, яка загинула. - Життя триває... І в цьому немає образи для загиблих, - занепокоєно говорив каштан (Руд., Вітер.., 1958, 146).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загиблий | загибла | загибле | загиблі |
Родовий | загиблого | загиблої | загиблого | загиблих |
Давальний | загиблому | загиблій | загиблому | загиблим |
Знахідний | загиблий, загиблого | загиблу | загибле | загиблі, загиблих |
Орудний | загиблим | загиблою | загиблим | загиблими |
Місцевий | на/у загиблому, загиблім | на/у загиблій | на/у загиблому, загиблім | на/у загиблих |