загримотіти
ЗАГРИМОТІТИ, очу, отиш і ЗАГРИМОТАТИ, очу, очеш, док. Підсил., до загриміти. Щось загримотіло в сінях та й зачало до дверей добиватися (Укр.. казки, легенди.., 1957, 370); А тут грім як загримотить (Кв.-Осн., II, 1556, 413); Доїхали майже до місця, коли щось як загримотить мені в ухо, наче з рушниці (Мур., Бук. повість, 1959, 80); Хряпнувши дверима, загримотів [Іван] по кам'яних сходах (Кучер, Трудна любов, 1960, 393).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загримочу | загримотимо |
2 особа | загримотиш | загримотите |
3 особа | загримотить | загримотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | загримотів | загримотіли |
Жіночий рід | загримотіла | |
Середній рід | загримотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загримотімо | |
2 особа | загримоти | загримотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | загримотівши |