задавакуватий
ЗАДАВАКУВАТИЙ, а, е, зневажл. Який задається, чваниться; зарозумілий. Тим самим пароплавом поверталися з якоїсь кіно експедиції молоденькі кіноактрисочки, такі собі.. розмальовані, супермодні і задавакуваті до нестями (Загреб., День.., 1964, 55); Перемивали кості Зарубині за те, що був стриманий, а відтак задавакуватий, ходив чисто, мало не щодня голився (Кучер, Прощай.., 1957, 324); -Ти кажеш про Леся? Він нехороший. Він дуже задавакуватий (Добр., Ол. солдатики, 1961, 131).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задавакуватий | задавакувата | задавакувате | задавакуваті |
Родовий | задавакуватого | задавакуватої | задавакуватого | задавакуватих |
Давальний | задавакуватому | задавакуватій | задавакуватому | задавакуватим |
Знахідний | задавакуватий, задавакуватого | задавакувату | задавакувате | задавакуваті, задавакуватих |
Орудний | задавакуватим | задавакуватою | задавакуватим | задавакуватими |
Місцевий | на/у задавакуватому, задавакуватім | на/у задавакуватій | на/у задавакуватому, задавакуватім | на/у задавакуватих |