задержаний
ЗАДЕРЖАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до задержати; // у знач. прикм. Десь за трьома стінами було чути ніби потайний задержаний шум ходи (Н.-Лев., III, 1956, 40); // у знач. ім. задержаний, ного, ч.; задсржана, ної, ж., розм. Людина, яка перебуває під арештом. [Центуріон (показуючи на задержаних): ] Мартіане! Се хто такі? (Л. Укр., III, 1952, 319).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задержаний | задержана | задержане | задержані |
Родовий | задержаного | задержаної | задержаного | задержаних |
Давальний | задержаному | задержаній | задержаному | задержаним |
Знахідний | задержаний, задержаного | задержану | задержане | задержані, задержаних |
Орудний | задержаним | задержаною | задержаним | задержаними |
Місцевий | на/у задержаному, задержанім | на/у задержаній | на/у задержаному, задержанім | на/у задержаних |