задзенчати
ЗАДЗЕНЧАТИ, чу, чиш, док. 1. Те саме, що задзенькати.
@ Задзенчало у вухах, безос. - те саме, що Задзвеніло у вусі (вухах) (див. задзвеніти). Димом і темнотою заслало йому очі; в ухах загуло-задзенчало... (Мирний, І, 1954, 358).
2. Те саме, що задзижчати 1. - От я зараз відніму у тебе [Медунки] твій мед! - задзенчала нахабно бабка (Ів.. Про бджілку.., 1959, 18).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задзенчу | задзенчимо |
2 особа | задзенчиш | задзенчите |
3 особа | задзенчить | задзенчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | задзенчав | задзенчали |
Жіночий рід | задзенчала | |
Середній рід | задзенчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задзенчімо | |
2 особа | задзенчи | задзенчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | задзенчавши |