задивлятися
ЗАДИВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ЗАДИВИТИСЯ, дилюся, дивишся; мн. задивляться; док., на (в) кого, що і без додатка. Захоплено, з замилуванням довго дивитися на кого-, що-небудь або кудись, у щось. Він ще стояв під Галиним віконечком і то на неї задивлявся, то знов у хатинку зазирав (Вовчок, І, 1955, 316); Не раз Ганя, сидячи на м'якому кріслі, задивлялась на веселі покої (Н.-Лев., І, 1956, 164); Ох, тії очі темніші ночі. Хто в них задивиться, й сонця не хоче (Пісні та романси.., II, 1956, 190); * Образно. Сонце розтоплює скелі, а само на крайнебі задивилось в дзеркало моря і підпалило воду (Коцюб., II, 1955, 414); // Часто поглядати, виявляючи зацікавлення ким-, чим-небудь. Чогось на неї дуже пан задивляється. Та як його й не задивитися на таку козир-дівку? (Мирний, IV, 1955, 231); // Поринати в роздуми, дивлячись в одну точку і забуваючи про оточення. Ходив [Вихор] по палубі, думав про Марію й довго задивлявся у воду, схилившись за борт есмінця (Кучер, Чорноморці, 1956. 53); Зінько зупинився, задивившись. Перед ним широко розляглись поля зелені з буйними хлібами (Гр., II, 1963, 322); * Образно. Десь далеко за Хортицею вибивався щербатий місяць. Поволі підвівся над Дніпром і теж сумно задивився у вікно (Баш, Надія, 1960, 93).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задивляюся | задивляємося |
2 особа | задивляєшся | задивляєтеся |
3 особа | задивляється | задивляються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задивлятимуся | задивлятимемося |
2 особа | задивлятимешся | задивлятиметеся |
3 особа | задивлятиметься | задивлятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | задивлявся | задивлялися |
Жіночий рід | задивлялася | |
Середній рід | задивлялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задивляймося | |
2 особа | задивляйся | задивляйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | задивляючись | |
Минулий час | задивлявшись |