закудикувати
ЗАКУДИКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКУДИКАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка, розм. Запитуючи людину, куди йде або їде, прирікати її, за повір'ям, на невдачу. Не питали їх [заробітчан] по селах - куди? Гріх закудикувати нещасних (Гончар, Таврія, 1952, 5); - Куди ти? - потягнулася за нею й Ганна. - Куди, куди! Сиди й не закудикуй. Потім скажу! - гукнула з ходу Мотря (Коз., Сальвія, 1959, 159).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закудикую | закудикуємо |
2 особа | закудикуєш | закудикуєте |
3 особа | закудикує | закудикують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закудикуватиму | закудикуватимемо |
2 особа | закудикуватимеш | закудикуватимете |
3 особа | закудикуватиме | закудикуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закудикував | закудикували |
Жіночий рід | закудикувала | |
Середній рід | закудикувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закудикуймо | |
2 особа | закудикуй | закудикуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | закудикуючи | |
Минулий час | закудикувавши |